Булінг – це будь-яка агресивна
поведінка однієї людини чи групи людей по відношенню до іншої людини, що
супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом, що повторюється
неодноразово або має очевидні передумови для повторення.
Булінг– це залякування, фізичний або психологічний
терор, спрямований на те, щоб викликати в іншого страх і тим самим
підпорядкувати його собі.
Булінг (bullying, від анг. Bully– хуліган,
забіяка, задира, грубіян) визначається як утиск, дискримінація, цькування.
Булінг- це регулярна негативна поведінка одного
працівника по відношенню до іншого або до цілої групи його колег, або однієї дитини до іншої.
Він включає різні прискіпування через
дрібниці, часто зовсім необґрунтовані, негативну оцінку роботи або відмова від
будь-якої оцінки, прагнення ізолювати працівника або групи працівників від
інших, розпускання брудних чуток. На наш погляд, всі ці визначення у повному
обсязі виражають сутність булінгу, а висвітлюють лише деякі його аспекти.
Що булінгом можна вважати умисне, що
не спрямоване на самозахист і не санкціоноване нормативно-правовими актами
держави, тривале (або таке, що повторюється) фізичне або психологічне
насильство з боку індивіда або групи, які мають певні переваги (фізичні,
психологічні, адміністративні тощо) до індивіда, і що відбувається переважно в
організованих колективах з певною особистою метою.
Визначають
булінг як тривалий процес свідомого фізичного і /або психологічного жорстокого
ставлення, з боку одної особи або окремої групи до інших.
Види
булінгу: фізичний, психологічний.
1. Фізичний
булінг - проявляється у вигляді таких дій, як штовхання, удари, підніжки,
щипки. Цей вид насильства
більш характерний для хлопчиків, які частіше схильні до прояву фізичної
агресії. Сексуальний булінг є підвидом фізичного (дії сексуального характера).
2. Психологічний
булінг (вербальний) – насильство пов'язане з дією на психіку що наносить
психологічну травму шляхом словесних образ, погроз, залякування,
переслідування, непристойні епітети соціального, расистського, релігійного
характеру або інші принизливі висловлювання щодо жертви. Також вимагання або
економічний булінг (вимагають гроші, їжу, інші речі, примушують щось вкрасти).
До цієї форми булінгу можна віднести: ізоляція жертви, пошкодження майна та
шкільний кібергбулінг – пригноблення за допомогою мобільних телефонів,
інтернету.
Типові ознаки булінгу (цькування) – систематичність.
Психологічний (вербальний)
булінг
Прихований булінг не завжди легко розпізнати. Це
поширення пліток, брехня або звинувачення, спрямовані на те, щоб зруйнувати або
похитнути соціальні зв’язки людини. Цей вид булінгу більш характерний для
дівчат, жінок.
Вважається,
що вони оцінюють соціальні взаємини як пріоритетні, тому їх агресія більше
спрямована на соціальне ізолювання жертви.
Незважаючи на різноманітність форм булінгу,
всі вони мають загальні характерні риси:– упередженість і агресивність дій,
спрямованих проти жертви; – дисбаланс статусів кривдника і жертви, який може
проявлятися у різному соціальному становищі, фізичних, фізіологічних,
фінансових можливостях, культурній, релігійній або расовій належності; –
розуміння ймовірності повторення таких ситуацій; – гостра емоційна реакція
жертви на прояви булінгу.
Як протидіяти булінгу
Необхідно підкреслити, що будь-яка
дитина, людина може стати об’єктом для насильницьких дій.
Також жертвами булінгу можуть
стати люди, які:
– вірять, що заслуговують ролі
жертви, і пасивно очікують насильства від переслідувачів;
– страждають від самотності;
– походять із соціально-неблагополучних
сімей;
– зазнають фізичного насильства
вдома;
– страждають від комплексу
неповноцінності;
– не вірять, що педагоги чи
адміністратор їх захистять;– не вважають себе значущою частиною свого
колективу.
Діяльність щодо запобігання булінгу
та принципи організації роботи у закладі дошкільної освіти. Психолого-педагогічна
діяльність, спрямована на профілактику і подолання булінгу.
Системна робота організовується
з урахуванням інтересів вихованців та залученням усіх учасників освітнього
процесу: адміністрації, педагогів, вихованців.
Технології, правила, процедури і
прийоми роботи з зупинення булінгу у навчальному закладі.
Перший етап протидії насиллю у закладі дошкільної освіти – організація ефективної роботи вихователя, щодо
запобігання булінгу.
Другий етап– здійснення
заходів, спрямованих безпосередньо проти булінга.
Ці заходи реалізуються лише після успішного
налагодження стосунків між вихователями та вихованцями.
Отже, робота з подоланню булінгу
складається з профілактичної роботи з вихованцями; роботи з батьками; надання
спеціальної допомоги учасникам булінгу. Однією
з можливих форм роботи, що спрямована на профілактику насильства у навчальному
закладі, може бути арт-терапія: вивчення літературних творів, ілюстрація,
інсценування. Моделювання альтернативного варіанту розвитку подій.
Арт-терапевтичні методи
запобігання булінгу.
Для профілактики булінгу можна використовувати
літературні твори, де висвітлюються проблеми цькування або споріднені з ними. У
процесі обговорення прочитаного серед вихованців виникає співпереживання і
розуміння почуттів героїв.
Для кожної
вікової групи можна підібрати книжки, під час обговорення яких, вони зможуть
ідентифікувати себе з героями, котрі відчувають страждання. В літературі на цю
тему, часто є персонажі, які, незважаючи на небезпеку, що загрожує їм,
відновлюють порядок і справедливість. Такий персонаж стає поруч з тим, кому
погано, і разом вони протистоять несправедливості
ПАМ'ЯТКА
для батьків
«Як
припинити знущання з дитини та допомогти їй»
1.
Передусім необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню
дитини на «жертву». Ніякої надмірної опіки чи, навпаки, деспотизму, покарань та
побиття за провину.
2.
Окрім того, необхідно обов'язково запитувати дитину, як справи в садочку. Обережно ставте запитання, оскільки цькування
може бути не лише відкритим, а й прихованим, пасивним, наприклад: грати в одній
команді, ігнорування тощо. Якщо ви відчули певні негаразди, поговоріть з
дитиною та її вихователем.
3. Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби. Якщо це проблема між
двома дітьми, яка може бути залагоджена власними силами, краще надати дитині
можливість самостійно розібратися та навчитися самостійно відстоювати власні
інтереси.
4. Якщо знущання набуло вже великих розмірів, проаналізуйте разом з
дитиною, чи зможе вона сама захистити себе та відновити свій авторитет у групі.
Наприклад, якщо дитину дражнять через надмірну вагу, варто записати її на
спортивну секцію.
5.
Якщо ваша дитина дуже скромна та невпевнена у собі – допоможіть їй стати
впевненішою, адже підвищення самооцінки робить людину врівноваженішою та
терпимою до цькувань оточуючих. З'ясуйте, які гуртки відвідують її однолітки,
чим займаються у позаурочний час. Можливо, вашій дитині теж захочеться
відвідувати якусь із цих секцій, у результаті чого вона зможе встановити
контакт із деякими дітьми.
Заохочуйте дитину до активної участі в заходах, які зближують дітей та
допомагають їм набути впевненості у собі.
Дії батьків у
разі вербального булінгу
1. Передусім учіть своїх дітей поваги. Станьте взірцем для
дитини.
На прикладі власної моделі поведінки
зміцнюйте їхню думку про те, що кожен заслуговує доброго ставлення: дякуйте вихователів,
хваліть дитину та її друзів, виявляйте добре ставлення до працівників
магазинів, бібліотек, транспорту, будь-яких закладів. Прищеплюйте дітям
навички культурної поведінки.
2.
Заохочуйте до дружби.
Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої
сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, - це
зміцнення почуття власної гідності й незалежності своєї дитини та її готовності
вжити заходи в разі потреби.
3.
Розмовляйте з дитиною часто та відверто.
Обговорюйте й практикуйте безпечні,
конструктивні способи реагування вашої дитини на слова або дії булера. Розкажіть дитині, що
таке булінг. Разом придумайте основні фрази, які дитина може сказати своєму
кривднику переконливим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні»,
«Дай мені спокій», або «Відчепись», «Ти робиш мені боляче, я можу зробити тобі
так само», «Я не буду терпіти знущання».
4.
Допоможіть розвинути в собі впевненість.
5.
Обговорюйте усі шкільні конфлікти.
Якщо дитина
повідомляє вам, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте
її, похваліть за те, що вона набралася сміливості й розповіла вам про це,
зберіть інформацію (але
не варто сердитись і звинувачувати саму дитину).
Наголосіть на різниці між
доносом із метою просто завдати комусь неприємностей та відвертою розмовою з
дорослою дитиною, яка може допомогти. завжди вживайте заходи проти знущань,
булінгу, особливо якщо насильство набуває важких форм або постійного характеру,
зв'яжіться з учителем, соціальним педагогом, психологом або директором школи
вашої дитини, щоб контролювати ситуацію доти, доки вона не припиниться.
