ВПРАВА «ДЕ ЖИВЕ
ЕМОЦІЯ?»:
ВЧИМО
ДИТИНУ РОЗПІЗНАВАТИ СИГНАЛИ ВЛАСНОГО ТІЛА
Емоції - це не лише те,
що ми відчуваємо всередині психологічно. Вони можуть супроводжуватися цілком
конкретними тілесними відчуттями: коли дитина хвилюється, у неї може
прискорюватися серцебиття, напружуватися плечі або з'являтися неприємне
відчуття в животі; під час радості вона може відчувати тепло в грудях, легкість
у тілі, бажання рухатися.
Проте дошкільнику не завжди легко
зрозуміти, що саме з ним відбувається. Він може сказати «мені погано», «я не
хочу», «щось не так», але ще не вміти пов'язати свої відчуття з певною емоцією.
Вправа допомагає дитині поступово
формувати емоційну усвідомленість: помічати тілесні сигнали, розрізняти
переживання та знаходити слова для опису свого стану.
Як виконувати вправу?
Намалюйте
на великому аркуші простий силует людського тіла. Можна використати готовий
контур або запропонувати дитині обвести власну фігуру.
Запропонуйте
обрати одну емоцію: радість, сум, злість, страх, здивування або спокій.
Запитайте:
«Коли ти відчуваєш цю емоцію, що відбувається у твоєму тілі? Де ти це
помічаєш?»
Запропонуйте
позначити відповідні ділянки на силуеті кольоровими олівцями, фломастерами або
наліпками.
Обговоріть
малюнок: «Що ти відчуваєш у цьому місці? Це тепло, напруження, поколювання,
важкість чи щось інше?»
Наприклад, дитина може позначити:
радість
- у грудях або на обличчі;
страх
- у животі, ногах чи руках;
злість
- у руках, щелепах або плечах;
сум
- у грудях, горлі чи навколо очей.
Це
лише можливі приклади, а не обов'язкові місця прояву емоцій. У кожної людини
тілесні відчуття можуть бути іншими.
Інші варіанти гри: «Дві емоції - два кольори»
Запропонуйте
дитині порівняти, де в тілі вона відчуває радість, а де - страх. Нехай
позначить їх різними кольорами та розповість, чим ці відчуття відрізняються.
«Як
тіло повідомляє?»
Запропонуйте пригадати ситуацію, коли
дитина хвилювалася перед новою подією. Запитайте: «Як твоє тіло підказало тобі,
що ти хвилюєшся? Що ти помітив першим?»
«Що допомагає моєму тілу?»
Після
позначення емоції обговоріть, що може допомогти дитині почуватися краще:
обійми, спокійне місце, рух, вода, розмова з близькою людиною або трохи часу
наодинці.
«Мій емоційний силует сьогодні»
Запропонуйте
дитині наприкінці дня позначити на силуеті, які відчуття вона сьогодні
помічала. Не потрібно шукати всі емоції, достатньо тих, про які дитині хочеться
розповісти.
Що розвиває ця вправа?
Емоційну
усвідомленість - здатність помічати та розрізняти власні переживання.
Інтероцепцію
- сприйняття внутрішніх сигналів організму, наприклад дихання, серцебиття,
напруження або відчуттів у животі.
Емоційний
словник - дитина вчиться точніше описувати свій стан, а не обмежуватися словами
«погано» або «добре».
Саморегуляцію
- поступово починає помічати ранні ознаки емоційного напруження та звертатися
по допомогу.
Зв'язок
між тілесними відчуттями й емоціями - краще розуміє, що переживання можуть
супроводжуватися фізичними реакціями.
Не підказуйте дитині, де саме вона повинна
відчувати певну емоцію. Не потрібно домагатися, щоб її малюнок відповідав вашим
уявленням. Якщо дитина говорить, що страх вона відчуває в долонях, а радість -
у ногах, прийміть її відповідь.
Не всі діти легко розпізнають внутрішні
тілесні сигнали. Деяким потрібен час, повторення та допомога дорослого. Можна
почати з простих запитань: «Тобі зараз тепло чи холодно? Тіло розслаблене чи
напружене? Дихається легко чи швидко?»
І пам'ятайте: ця вправа не є діагностичним
тестом. Вона не дозволяє визначити емоційний стан лише за кольором або місцем,
яке дитина обрала на силуеті.
Ми
допомагаємо дитині не боятися власних переживань, а поступово розуміти їх. Адже
коли дитина вчиться помічати сигнали свого тіла, їй стає легше пояснити
дорослому, що з нею відбувається і якої підтримки вона потребує.
Психологічна скарбничка