2
ІНФОРМАЦІЙНИЙ СТЕНД
рекомендації для батьків та педагогів
Як взаємодіяти з дитиною,
що проявляє фізичну агресію
* Притримайте за плечі або відведіть руку, якщо дитина готується нападати.
Водночас різко й рішуче промовте «не можна!».
* Покажіть, що дитина програє від наслідків своєї поведінки. Для цього скажіть їй щось різке і проявіть увагу до дитини, яку вона скривдила, — «сашо, невже тобі не шкода інших дітей?», «Якщо не жалітимеш інших, то і тебе ніхто не пошкодує».
* Не примушуйте дитину вибачатися. Деякі діти швидко заучують формулу «пробач», щоб уникнути докорів дорослих.
*Допоможіть дитині усвідомити та зрозуміти причини її поведінки — «ти вдарив максима тому, що так захотів/він забрав у тебе іграшку/він намалював ліпший малюнок».
*Переключіть увагу дитини на щось незвичне чи несподіване, аби запобігти агресивним реакціям.
* Продемонструйте неефективність агресивної поведінки. Поясніть, що хоча дитина і матиме зиск, приміром забере іграшку, проте згодом з нею ніхто не захоче гратися. Навряд чи дитину привабить перспектива залишитися на самоті без друзів.
* Встановіть правила поведінки в доступній для дитини формі — «ми нікого не б’ємо, і нас ніхто не б’є», «якщо тобі потрібна іграшка, а нею хтось грається, почекай або запропонуй обмінятися».
* Дотримуйтеся встановлених правил, стежте за своєю поведінкою та демонструйте дитині власний позитивний приклад.
* Враховуйте можливості дитини, а не власні бажання, коли висуваєте до неї вимоги.
* Не змушуйте дитину забувати, що вона добра — «чому ти так поводишся, ти ж добрий, хороший!».
* Навчайте дитину висловлювати агресивні емоції у соціально прийнятій формі або за допомогою гри.
Як взаємодіяти з дитиною,
яка впала в істерику
* Спробуйте звернути увагу дитини на щось яскраве та цікаве.
* Скористайтеся іграшкою, яка несподівано «заплаче» чи «засміється»
у ваших руках.
* Розстебніть на одязі дитини кнопки, блискавку, пояс чи верхні гудзики.
* Вмийте дитину холодною водою.
*Не мстіться і не дорікайте дитині, а що найголовніше — не карайте її.
*Дайте дитині змогу заспокоїтися та відпочити.
*Вдайтеся до таких дій за кілька годин після істерики — розкажіть дитині про те, що оточенню було неприємно спостерігати за її істерикою;
– домовтеся, що дитина більше не впадатиме в істерику;
– постарайтеся знайти причину істерики — можливо, вона криється
у вашій поведінці чи ставленні до дитини;
– вибачтеся перед дитиною, якщо її істерику спричинила ваша
неуважність.
* Зверніться по допомогу до фахівця, якщо дитина довго перебуває
в пригніченому стані або з нею відбуваються різкі та несподівані зміни.
Світлана Зюзько,
практичний психолог ЗДО № 5, Миколаїв
