Новини дня

5 мультфільмів для дітей про дружбу

   Усім нам хочеться мати справжніх друзів, до яких у будь-який час можна звернутися за порадою, з якими можна поговорити та просто цікаво провести час. Але що ми бачимо зараз? Усе частіше діти або не мають справжніх друзів, залишаючись сам на сам із своїми проблемами та переживаннями, або ж очікують від дружби надто багато для себе особисто, а самі при цьому нічого не хочуть давати.

          До чого це може призвести? До проблем у спілкуванні з оточуючими, невміння виражати власні емоції та допомагати одне одному. Звісно, навчити дружити неможливо, але показати, якою може бути дружба, цілком реально! І допоможуть вам у цьому тематичні мультфільми.

1. «Лілі та сніговик»  https://youtu.be/eFSOb8bVlUY

          Чарівний та ніжний мультик про справжню дружбу між дівчинкою і сніговиком. Так-так, навіть якщо ви зовсім різні, це не означає, що ви не можете бути друзями! Навіть більше – чим більше у вас відмінностей, тим цікавіше. Можливо, ваш друг може відкрити вам цілий усесвіт, який ви й уявити не могли. 

          Головне – навіть у повсякденній рутині не забувати старих друзів та завжди залишатися поруч із ними. Анімацію було створено у 2015 році мультиплікаційною компанією Cineplex.

        Запропонуйте школярам подивитись мультфільм і подумати над тим, чому важливо цінувати дружбу та чи так легко відновити її, наприклад, після сварки.

Анімацію було створено у 2015 році мультиплікаційною компанією Cineplex.

        Запропонуйте школярам подивитись мультфільм і подумати над тим, чому важливо цінувати дружбу та чи так легко відновити її, наприклад, після сварки.

2. «Кітбуль»  https://youtu.be/AZS5cgybKcI

         Ще один чудовий приклад того, що дружба – надзвичайне почуття, здатне поєднати навіть тих, кого на перший погляд важко уявити поряд. От хто б міг повірити у щиру дружбу вуличного кошеняти та пітбуля? Але вони не тільки стали друзями, а ще й урятували одне одного та разом знайшли нову домівку.

        Мультфільм було створено на студії Pixar у 2019 році, режисер – Росана Сулліван.

         Подивіться цей мультфільм разом із учнями під час класної години. Адже ця анімація – не тільки чарівна ілюстрація дружби між істотами із різних світів, а і чудовий приклад того, як не можна поводитися із тваринами.

3. «Разом ми сила!» https://youtu.be/OE6ULHVNSNM

        Тільки об’єднавши зусілля, ми можемо досягти мети. І навіть звернути гори! Це доводять герої наступної анімації. Краби, мурав’ї та пінгвіни об’єдналися проти спільної загрози та зуміли подолати ворога!

        Запропонуйте учням подивитися цей мультфільм та подумати над тим, чому командна робота настільки важлива та що трапилося б із героями анімації, якби вони покинули один одного у складній ситуації.

4. «День, коли щастить»  https://youtu.be/MH8ZIGNscy8

        Ніхто не може бути сам по собі. Звісно, можна прожити самому, без друзів, але це буде не дуже весело та цікаво. Це доводить історія сором’язливого бегемотика Топа, який жив на краю землі та мріяв, щоб до нього хоч хтось завітав у гості. Усе його життя змінилося в один день, коли до нього в гості завітало безпритульне кошеня Тутті.

         Ця анімація – справжній ветеран, її було створено ще у 1983 році на кіностудії Київнаукфільм. Це ідеальний мультфільм для перегляду разом із молодшими школярами. Подивіться його та запитайте, як вони розуміють дружбу та чому вона, на їхній погляд, така важлива.

5. «Лама 3: Друзі»  https://youtu.be/SkVqJ1SGeL0

          Інколи дружба виростає з суперництва. Не вірите? Тоді уважно подивіться повчальну історію лами і пінгвінчика, які спочатку не могли поділити ласощі та були ладні ледь не вбити одне одного, а потім стали ліпшими друзями.

Анімацію створено у 2016 році у Blender Institute, режисер – Пабло Васкес.

         Це добрий та веселий мультфільм, який можна дивитись як із молодшими школярами, так і зі старшокласниками. Подивіться його і запропонуйте дітям подумати над тим, які якості особистості важливі для дружби.

         Дружба – чудове почуття, на яке заслуговує кожен. Навчіть своїх учнів приязно ставитися до оточуючих, давати їм шанс та будувати й зберігати дружні відносини. От побачите, вони вам ще подякують!

 Організована виставка малюнків "Я МАЮ ПРАВО"

                                              в рамках Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства"

Щиро дякую, за активну участь у організації виставки дітям, батькам та вихователям.

Урок для батьків № 2: Як дітям визначити та захистити особисті кордони

Урок для батьків № 1: Про сексуальне насильство над дітьми

Відеокурс "Убезпечені дорослі - у безпеці діти". Зустріч 1. Формула безпеки

 Психологічна просвіта

"Як зрозуміти дитячу тривожність та допомогти впоратись із нею" автор А.Романенко

ІГРИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ АГРЕСІЇ 🔥

 ✅ “Обзивалки” (Кряжева Н.Л.)

Мама/тато/психолог і дитина/діти стають один напроти одного (або в коло) і кидають один одному м’яч. Кидаючи м’яч, називайте один одного різними “образливими словами”, які насправді зовсім не образливі. Заздалегідь домовтеся, якими словами можна користуватися. Це можуть бути назви овочів, фруктів, грибів, меблів. Кожне звернення повинно починатися зі слів: “А ти, …, морквочка!” Пам’ятайте, що це гра, тому ображатися не потрібно. В кінці гри нехай кожен назве іншого лагідним словом, наприклад: “А ти, …, сонечко!”

Проведіть гру у швидкому темпі, попередивши дітей, що ображатися не можна.

✅ “Пил”

Запропонуйте дитині вибити пил з подушки. Нехай малюк б’є її, кричить.

✅ “Боротьба подушками”

Увімкніть веселу музику, візьміть у руки подушки і злегка побийтеся ними. Але ви чітко повинні встановити правила – не бити руками, не кричати образливі слова. Якщо правила порушуються, гра зупиняється.

✅ “Бійка батаками”

Батаки — це такі м’які палки, якими можна битися, не завдаючи болю один одному. Цей інструмент ідеальний для зняття напруги, відреагування агресії, формування навичок самоконтролю. Влаштуйте з дитиною дуель на батаках.

✅ “Сніжки”

Запропонуйте дитині комкати аркуші паперу і кидати ними один в одного.

✅ “Розтирання паперу”

Аркуш паперу тріть в кулаках, роблячи рухи, ніби ви перете одяг. Коли папір стає геть м’яким, малюйте по ньому акварельними фарбами. Малюнки будуть дуже цікавими, фарба розтечеться по зім’ятому папері різними візерунками.

✅ “Салют”

Дитина рве папір і з силою кидає шматочки вгору. Потім всі разом прибирають сміття з підлоги.

✅ “Аплікація із шматочків паперу”

Порвіть папір на дрібні квадратики і зробіть з них колаж чи аплікацію.

✅ “Намалюй свою злість”

Коли дитина сердиьтся і починає неприйнятним чином проявляти свою злість (б’ється, кусається, кричить і т.п.), запропонуйте їй намалювати свою злість. Дайте аркуш паперу і олівці, бажано воскові. Не втручайтеся у процес малювання, просто спостерігайте.

✅ «Ображалки»

Запропонуйте дітям стати в коло. Завдання — кидати м’яч учасникам, називаючи їх різними «образливими словами», які насправді зовсім не ображають. Це можуть бути назви овочів, фруктів, звірят. Діти звертаються один до одного: «А ти, Соню, картоплинка!» Або: «А ти, Семене, горобчик!» Нагадуйте, що це — гра, і дійсно образливі речі говорити не варто. Наприкінці гри нехай кожен назве іншого лагідним словом.

✅ “Чашка злості”

Виділіть окрему чашку, в яку можна покричати щодуху в моменти сильної злості. З цієї чашки пити уже не варто. Нехай вона буде лише для криків.

✅ “М’ячик, котися!”

Тенісний м’ячик кладеться на рівну поверхню. Дитині пропонують здути його, щоб він прокотився по заданій траєкторії. Ігри за участю дихальних елементів психологи вважають найефективнішими.

✅ “Жаба”

Якщо малюк любить купатися, запропонуйте йому дути на поверхню води, щоб вийшли хвилі. Зусилля дитини повинні бути досить інтенсивними.

✅ “Ураган”

Сядьте навпроти малюка і запропонуйте йому вас здути. Нехай він набере в легені побільше повітря і як слід дме на вас – а ви при цьому робіть вигляд, що пручаєтеся потокам повітря.

✅ “Впертий баранчик”

Малюк лягає на підлогу і з силою випрямляє ноги, в повітря або б’є ними об підлогу. На кожен удар він може говорити «Ні!».

 

 

 

Види дитячої агресії: що робити батькам❓

 

👉 ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Коли дитину хтось ображає або вона сердиться, їй хочеться завдати фізичної шкоди: штовхнути або вдарити.

Непряма агресія спрямована на неживі предмети: грюкнути дверима або жбурнути іграшку. Вона проявляється, коли дитина розуміє — бити людину не можна. Тоді вона спрямовує агресію на щось інше. Часто на хатніх тварин.

Чому це відбувається?

Якщо дитину карають фізично або поміж однолітків хтось проявляє фізичну агресію. Їй хтось показав, що так можна поводить у стресовій ситуації, тому вона наслідує приклад.

Що робити батькам?

Пряма та непряма агресія свідчить про одне — дитина злиться, її щось турбує. Не сваріть. Приділяйте більше часу розмовам: про почуття, про те, що засмучує та сердить. Можливо, дитині важко відповідати вашим очікуванням або їй бракує вашої уваги, любові та ніжності.

👉 ВЕРБАЛЬНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина висловлює негативні почуття за допомогою крику, вереску, погроз.

Чому це відбувається?

Така дитина часто невпевнена у собі, сумнівається. Усередині неї існує конфлікт, що вона не може правильно виявити.

Що робити батькам?

Запобігти вербальній агресії важко. Важливішою є реакція батьків та такий вислів емоцій. Важливо зрозуміти: чому дитина це сказала, що спонукало її. Висловлюйте почуття дитини називаючи причину її негативних емоцій: «Ти так говориш, бо образився на мене через те, що я не купила тобі іграшку. Мені неприємно таке чути».

👉 ПРИХОВАНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина терпить та не виявляє своїх емоцій ані словами, а ні діями. Маркерами такої агресії є:

➖сни, у яких на батьків нападає звір;

➖дитина може не малювати того члена родини, на якого ображається;

➖ніби навмисне дитина не чує та забуває прохання дорослого, хоча вона насправді не чує та забуває;

➖у пісочниці дитина може закопувати іграшки.

Чому це відбувається?

Дитина відчуває страх. Вона боїться щось відповісти чи зробити, коли батьки її сварять. Часто таке відбувається, коли із дитиною занадто суворі або фізично карають.

Що робити батькам?

Проявляти більше уваги та любові до дитини, аби вона почувалася у безпеці. Спостерігати за її взаємодією з іншими. Розмовляти про почуття та емоції дитини. Прихована агресія — це страшний ворог. Емоції врешті-решт знайдуть вихід.

 

👉 АУТОАГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина завдає собі фізичної шкоди: б’є, дряпає, гризе нігті, негативно про себе висловлюється.

Чому це відбувається?

Дитині бракує сміливості відповісти кривдникові, а негативні емоції залишаються. Тому дитина спрямовує їх на себе, показуючи, що вона і сама себе покарає. Часто у дитини виникає відчуття, що вона вчинила щось не так, отже, щоб уникнути покарання дорослих, у неї вмикається аутоагресія.

Що робити батькам?

Якщо ви стали свідком аутоагресії дитини, скажіть, що вам боляче на це дивитися, і виходьте із кімнати. Аутоагресивні діти зазвичай дуже слухняні, вони не люблять засмучувати батьків. Тому коли малюк прибіжить до вас, цілуйте його, обіймайте та демонструйте свою любов. Саме любов батьків та підтримка допоможуть дитині позбутися аутоагресії.

Інформаційний стенд 

Види булінгу в дитсадку

          Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск:

-         Психологічний

-         Фізичний

 Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву.

 Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Хто провокує булінг в дитсадку

          Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок.

Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

·        педагог або помічник вихователя:

 – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі

 – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки

– глузує із зовнішнього вигляду дитини

 – образливо висловлюється про дитину чи її батьків

 – проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини

·        батьки або члени сім’ї:

– б'ють та ображають дитину вдома

– принижують дитину у присутності інших дітей

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини

 – ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

 Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

          Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

·        вдома:

– не хоче одягатися вранці

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка

 – просить батьків забрати її із дитячого садка раніше

 – плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт

 – не контактує з однолітками у дворі

– грає наодинці в парку

·        в дитячому садку:

 – не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо

 – усамітнюється при будь-якій нагоді

 – часто губить свої іграшки або речі

– бруднить чи псує одяг

 – грає поламаними іграшками

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі

– не має друзів у групі.

 

Профілактика виникнення та подолання проявів булінгу в дитячому середовищі

              Дослідження свідчать, що останнім часом значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми.

 Дитинство — пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне — безпечне і радісне існування.

            Кожним зверненням до дитини — словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням — ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше — саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я — хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики — відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.

  З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров'я, вмін­ня контактувати з людьми. Діти, яких поважають, учаться поважати інших. Про яких турбуються — вчаться ви­являти турботу. Яких люблять таки­ми, якими вони є, — вчаться бути терпимими до інших. Так закладаються основи гуманних стосунків батьків і дітей.

 

         Тому метою співпраці з роди­нами вихованців є допомогти батькам зрозуміти і прийняти сучасні гуманістичні ідеї та переконання, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини. Адже батьки часто не розуміють, що їхні дії є жорстокими щодо дитини і можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Деякі діти інколи жорстоко поводяться з однолітками. Це вияв­ляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім вигля­дом, погрозах, приниженнях. Діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу.

 

        Чомусь явище цькування, яке ще можна назвати новомодним словом «булінг», вважають у нашому суспільстві абсолютно нормальною, навіть звичною справою, надто серед дітей і молоді. При цьому навіть дорослі та, здавалося б, розумні люди часто звинувачують у тому, що відбувається, не ката, а жертву: «Що, відсіч не можеш дати?». Утім, мало хто уявляє, які насправді руйнівні наслідки має булінг.

 

        Один розбишака здатний перетворити на справжній жах похід до садочку. Знущання можуть залишити глибокі емоційні рубці на все життя. А в екстремальних ситуаціях вони можуть завершитись погрозами насильства, псування майна або серйозними тілесними пошкодженнями.

        Булінг (цькування) — це навмисне знущання фізичним, вербальним або психологічним способом. Воно може варіювати від ударів, штовхань, лайки, погроз і насмішок до вимагання іграшок і цінного майна. Деякі діти знущаються, уникають, ігнорують інших і поширюють про них неправдиві чутки.

 

        Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг", пояснюють – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

 

         Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

 

         Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

         Тривалі психологічні, психіатричні та сучасні неврологічні дослідження підтверджують, що емоційне насилля може завдати серйозної шкоди.

 

          Головне, що при цьому варто пояснити, — слова самі по собі нічого не озна- чають, важливі лише емоції, які ми пов’язуємо з певним словом. Адже якщо, наприклад, у батьків є дивна звичка лагідним голосом говорити дитині «ти мій дурник» — дитина вважатиме слово «дурник» схвальним, доки не зіштовхнеться з ним поза своєю родиною. А якщо ситуація цілком залежить від наших емоцій — нам цілком до снаги її змінити.

Чому важливо вчасно відреагувати ?

      Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу: 

-                         втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

-                                 відчувають безпорадність і страх від постійної загрози;

-             булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;втрачають повагу до себе;

-              страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

-                 втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися.

       У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчування, емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

• - частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються норми поведінки;
• -       частіше беруть участь у бійках.

Ті, хто вимушені спостерігати:

• -       часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
• -    потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати заклади освіти.

 

       Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

Психологи визначають декілька основних причин:

      Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

      Домашня атмосфера.

      Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без  батька.

      Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в закладі освіти.

      Атмосфера в групі.

      Бувають колективи, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити батькам

      Упершу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

   Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

    Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

      Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

    Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

  Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям.

    Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

        Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків..

        Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

        Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у закладі.

        Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.

        Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

        Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

       Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

 

Як допомогти дитині-агресору

       Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо:

       Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

       Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

       Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

       Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

         Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

        Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

        Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

        Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

       Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся з дитячим психологом.

 

Наслідки https://adm.abo.media/upload/article/o_1c9dbp0pqoof5fh1l3gg0nb0014t.jpg

 

       Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з антисоціальними дітьми, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати від 2 до 3 років. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найбільший страх — це суїцидальні думки.

 

       Перш за все, батьки мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, розсмокчеться, але це не так.

 НЕ МОЖНА РОБИТИ ВИГЛЯД, ЩО ЦЬОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ.

                                                                                                       сайт «Всеосвіта»